Не зважаючи на неосяжну кількість втрат, з якими стикнулися наші співвітчизники після початку повномасштабного вторгнення, на сьогоднішній день в Україні відсутні стандарти освіти в темі горя та втрати.

 

Виші не приділяють темі переживання втрати тієї уваги, що б відповідала викликам сьогодення. А організації з неформальної освіти в темі психологічного здоров’я навчають роботі з горем з позиції кризової терапії та травматерапії. Але це хибний шлях, адже про горе неможливо забути, як про травму, а ситуацію з втратою не можна вирішити, як будь-яку іншу кризову ситуацію.

 

При цьому, психологам, що вже зараз працюють з різними видами втрат, з якими стикнулися українці на тлі війни, вкрай необхідно більше обізнаності в цій темі, більше знань, які б ґрунтувалися на новітніх концепціях роботи з горем, більше дієвих сучасних інструментів для роботи з тими, хто переживає втрату. 

 

Ми абсолютно переконані, що в такій надзвичайно важкій темі психологи не мають по крихтах збирати потрібні знання та наосліп шукати шлях, яким потім поведуть клієнта крізь горе.

 

Тож, закладення основ стандартизації освітніх програм в темі горя та втрати було визначене одним з пріоритетних напрямків Міжнародної асоціації психологів по роботі з горем та тяжкою втратою.

 

Поділіться власними думками, чи потрібна зараз українській психологічній школі стандартизація освіти в темі горя?