Загалом діти у певному віці вже розуміють, що смерть припиняє усі психічні та тілесні процеси. Але, попри це розуміння, більшість дітей приймають і альтернативну концепцію смерті, яка стверджує, що померлий має потойбічне життя в іншому світі.

Вочевидь, і дорослі, і діти за своєю суттю схильні пам’ятати про людей, до яких мали сильну прив’язаність, навіть якщо ці люди йдуть фізично. Ця схильність відображається у тенденції говорити про смерть як про відправну, а не кінцеву точку.

Дане дослідження стверджує, що уявлення про потойбічне життя підкріплене схильністю відчувати зв’язок, думати й говорити про тих, до кого були прив’язані діти, не дивлячись на їхню фізичну відсутність.

Так, діти, що виросли в абсолютно різних культурах, усвідомлюють, що смерть неминуче приходить до всіх живих істот та є незворотною трансформацією. Точний вік, в якому діти усвідомлюють ці біологічні факти, варіюється, але загалом ця думка з’являється у них ближче до 10-річного віку. 

При цьому, більшість дітей та дорослих здатні сприйняти дві паралельні концепції смерті: біологічну, в якій вони думають про померлого як про неживе тіло, і релігійну, де померлий пішов з цього життя, але в тій чи іншій формі продовжує жити десь в іншому місці.

Дане дослідження демонструє важливість запитання про те, наскільки чітко діти розуміють природу смерті, її причини та її кінцеві наслідки для всіх життєвих функцій померлої людини.

Результати дослідження показали, що більшість дітей не сприймає смерть виключно як біологічну подію. З позиції соціального та емоційного зв’язку між живим та померлим, вони бачать смерть як розлуку.

Тож, загалом діти схильні до того, щоб дивитися на цю розлуку та розділення не з вузько біологічної точки зору, як припинення життєвих функцій, а в більшій мірі як перехід померлого в інше місце.

Harris PL. Children’s understanding of death: from biology to religion. Philos Trans R Soc Lond B Biol Sci. 2018 Sep 5;373(1754):20170266. doi: 10.1098/rstb.2017.0266. PMID: 30012733; PMCID: PMC6053980.